Візитка вчителя

      Я спостерігала за дітьми на уроках, за їх інтересами, і 

зрозуміла, що коли я хочу їх навчати і вміти зацікавити у 

своєму предметі, я повинна розвиватися не лише як вчитель 

біології та хімії, але й розпочати власне навчання в сфері 

інформаційних технологій. Зараз я маю і власний сайт, і 

власний блог, котрі активно використовую в навчальному 

процесі. І як ніколи усвідомлюю, що я на вірному шляху, коли 

бачу зацікавленість та активність моїх учнів.

Проблема над якою працюю

Розвиток інтелектуальних здібностей учнів 
 шляхом розв”язання 

 творчих, логічних вправ і задач

Успіх у навчанні — це, образно кажучи, стежка, що веде до того куточка дитячого серця, в якому горить вогник бажання бути гарним. Бережіть цю стежку й цей вогник.

Пам'ятайте, що немає і бути не може абстрактного учня

        Мистецтво й майстерність навчання, і виховання полягає в тому, щоб, розкривши сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці.

                                                               В. Сухомлинський "Сто порад  учителеві"

Розвититок емпатії як основа формування 

відповідального ставлення до природи

(щоб переглянути презентацію натисніть на милюнок)

Мої сходинки до творчості

( з досвіду роботи)

Cистемно - діяльнісний підхід у викладанні хімії    

     Життя в сучасному високотехнологічному світі, де швидко з»являються десятки нових професій і відмирають застарілі, де вимагається насамперед творчість, уміння вчитися впродовж усього життя висуває перед школою нові завдання нечуваної складності.

     Тому, на своїх уроках я використовую системно- діяльнісний підхід як основу організації ефективного навчання.  Системно - діяльнісний підхід зв»язує проблемні та проектні дослідницько-експериментальні та пошукові методики у цілісну педагогічну систему. Його мета – розвиток особистості учня на основі засвоєння ним не лише ЗУНів ( знання, уміння, навички ) а насамперед узагальнених способів навчальних дій шляхом цілеспрямованої, науково обґрунтованої організації власної навчально-пізнавальної діяльності.

      Реалізуючи системно – діяльнісний підхід я вихожу з таких принципів:

·        Процес здобуття знань є результатом власних пошуків учня за умови, що його діяльністю керує вчитель.

·        Учитель приходить у клас не з готовими відповідями, а з питаннями, які розв»язуються разом з учнями у спільній діяльності.

·         Зовнішня мотивація  змінюється внутрішньою мотивацією, стимулюванням бажання вчитися, ставити цілі, шукати шляхи та методи самонавчання, уміння здобувати нові знання.

Системно - діяльнісний підхід об»єднає сучасні досягнення психології і методики викладання, спрямований на розвиток особистості, на осмислену активну різносторонню навчально - пізнавальна діяльність учня, яка має бути максимально самостійною. Учень постійно включається в самостійний пошук нових знань і використовує для цього способи самонавчання. Це дає можливість учню вчитися самостійно в класі та вдома. Якщо він не включається в таку діяльність, його навчання припиняється. Засвоєння нової теми, організація особистісного сприйняття, усвідомлення, осмислення, запам»ятовування, узагальнення і систематизація, використання знань на практиці в стандартних і нестандартних умовах, набуття досвіду творчої діяльності. Цей ланцюжок потрібно виконувати повністю.

       Ця діяльність організовується систематично, відпрацьовується

 ( тренується) до рівня компетентності ( автоматизму, звички), у такій діяльності слід активно задіяти психічні процеси ( сприйняття, увагу, емоції, мотивацію).

            Школа не повинна навчити на все життя,

                                     Школа повинна навчити учитися все життя.

Східна мудрість

   

  На сучасному уроці  підбір завдань і запитань здійснюю на основі системно - діяльнісного підходу до навчання. Учням пропонуються продуктивні (творчі) завдання, дослідницько-пошукові проекти. Виконуючи їх учні не знайдуть готової відповіді в підручнику, а отже, будуть навчатися застосовувати набуті знання на практиці,створювати та проектувати нові способи дій, формувати власну життєву позицію.

Для учнів 7 класу, які починають вивчати неорганічну хімію використовую різноманітні задачі: цікаві за своєю формою ( «хрестики-нулики», ребуси, кросворди, віршовані задачі, цікаві за  змістом ( містять цікаві факти про хімічні елементи, речовини, їх перетворення ), за видом діяльності ( задачі - загадки, логічні задачі, задачі-тести, міжпредметні задачі). 

Відносна легкість і зацікавлюючий характер задач дають можливість пропонувати їх в якості домашніх завдань, а також використовувати при складанні індивідуальних завдань для учнів які працюють у класі швидше за інших.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Організація роботи з обдарованою молоддю

 в системі МАН: здобутки, проблеми

 

КРУГЛИЙ СТІЛ

 

 «НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНИХ  -

 

НЕЛЕГКА СПРАВА»

      Мета:

   з’ясувати основні позиції ставлення вчителів  до визна­чення «обдарованість»;

   —        визначити наявні проблеми обдарованих дітей та шляхи психолого-педагогічної співпраці в даному питанні.

Загальне питання для обговорення.

Чому ми говоримо, що навчання й виховання обдарованих — нелегка справа?

Завдання:

—  розробити рекомендації, поради для вчителів і батьків з пи­тань заохочення та підтримки здібних учнів;

— скласти перелік умов, що заважають прояву творчості.

      

Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість, честь України, її світовий авторитет. Недарма видатні діячі нашої держави надавали виняткового значення формуванню розумового потенціалу українського громадянства, вважаючи, що тільки еліта може просувати суспільство й державу до висот досконалості. І наше завдання полягає в тому, щоб дбайливо плекати таланти, починаючи з найменших літ.

За умов реформування системи національної освіти, піднесення ролі творчої особистості в суспільстві значної актуальності у нашій школі набула система роботи з обдарованими дітьми. Перспективним шляхом її розв’язання стала організація такого педагогічного процесу, який започаткував методику пошуку та відбору обдарованих учнів і створив умови для розвитку їх природних творчих потенцій.

Кожна обдарована дитина - індивідуальність, яка потребує особливого підходу. Сприяння реалізації обдарування потребує організації особливого середовища, зокрема, спеціальної освіти, яка виходить, як правило, за межі навчання в звичайній школі.

Яка ж школа потрібна обдарованим? Та, мабуть, яка розвиває здібності дитини. Але цього, зазвичай, мало. Школа існує для того, аби допомогти дитині розвинути в собі здібності до самореалізації, не тільки навчити, а й створити умови, щоб дитина була готова до цієї складної й самостійної роботи.

Ідея формування творчої особистості є провідною в роботі багатьох навчально-виховних закладах. Це, передусім, творче середовище, де формуються юні громадяни України як креативні особистості, розкриття яких збагатить наше суспільство, забезпечить перспективний його розвиток. І в цьому контексті на перший план виходить організація роботи з обдарованими дітьми, головною метою якої є створення умов формування високо інтелігентної, творчої особистості.

        Головним виміром якості функціонування освіти має бути здатність молодого покоління самовдосконалюватись. Мета сучасної школи – формувати вміння і бажання вчитися. Навчання розвиває школярів своїм змістом за умов, якщо воно зорієнтоване на оптимальну реалізацію їхніх можливостей. Шлях до творчої особистості тривалий і складний, потребує системності й наполегливості в роботі вчителя.

  

Розумні люди — найкраща енциклопедія.

Й.Гете

Здібні й талановиті люди в будь-якому суспільстві здатні забез­печувати його прогрес, процвітання країни, в якій живуть. Плода­ми їхньої праці користуються всі.

Є кілька визначень обдарованості. Ось, наприклад, «Психоло­гічний словник» (за редакцією Бурлачука, Морозова) пропонує таке тлумачення: обдарованість — це:

1)якісне своєрідне сполучення здібностей, яке забезпечує успіш­не виконання діяльності;

2)загальні здібності, що зумовлюють широту можливостей лю­дини, рівень та своєрідність її діяльності;

3)розумовий потенціал або інтелект; цілісна індивідуальна характеристика пізнавальних можливостей і здібностей до на­вчання;

4)талановитість, наявність внутрішніх умов для видатних до­сягнень у діяльності.

Багатозначність терміна «обдарованість» вказує на багатоас-пектність цілісного підходу до сфери здібностей.

Обдарованість можна оцінювати лише за результатами тесту­вання, її ступінь і своєрідність можна визначити тільки в процесі навчання, виховання, виконання дітьми доручень практичного та інтелектуального характеру. Педагог має дбати про поєднання роз­витку здібностей із загальноосвітньою підготовкою та вдоскона­ленням особистості.

У наших освітніх закладах у першу чергу оцінюються інте­лектуальні, музичні, художні й рухові здібності. Решту ж дітей автоматично зараховують до «нездібних», «нездар». Насправді ж здібностей набагато більше, і вони можуть проявлятися по-різному. Часто трапляється розходження між загальними та спе­ціальними здібностями. А учень, котрий не має жодних успіхів з більшості навчальних дисциплін, може іноді виявитися напрочуд обдарованим. Обдаровані змалку завдають чимало клопоту бать­кам і педагогам, які з ними працюють: мають безліч запитань, реалізують свої численні фантазії та здійснюють експерименти, що не завжди добре закінчуються для навколишніх і для них са­мих. Дорослі часто «пригнічують талант», «усереднюючи» його. Таким чином, юне обдарування у майбутньому стане пересічним прагматиком. Ще свого часу Леонардо да Вінчі сказав: «Залізо іржавіє, не знаходячи собі застосування, стояча вода гниє або на холоді замерзає, а розум людини, не знаходячи застосування, висихає».

Педагоги найчастіше прихильні до інтелектуальних учнів. Реш­ту ж — талановитих «експериментаторів» — вважають диваками,

«брутальними правопорушниками», і ті стають постійною мішен­ню для кепкування. Але ж кожен із них повинен бути в полі зору вчителя. Тож навчання і виховання обдарованих — справа легка чи важка?

ВИХОВАННЯ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ - ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІВ

Кредо творчого вчителя:

Я маю творчий потенціал.

Я хочу реалізувати його.

Я певен, що мені все вдасться.

Я схильний ризикувати.

Я вмію бачити проблему і

можливості її розв'язання.

Я маю критичне і гнучке мислення.

Я в пошуку!

Я виховаю творчу особистість!!!

      Кожна обдарована (талановита) дитина — індиві­дуальність, яка потребує особливого підходу. Виявити талант — таке завдання ставить перед собою творчий  вчитель, який працює з обдарованою молоддю.

Важливим критерієм визначення обдарованої (та­лановитої) дитини є чи­сельні тести, рекомендовані психолого-педагогічною літературою.

Матриця для виявлення ознак обдарованості у дітей

Позитивні якості:

1. Дитина має чудову пам'ять.

2. Для вихованця характерна багата уява.

3. Дитина вміє створити в уяві альтернативні системи.

4. Має розвинену оперативну пам'ять і логічне мис­лення.

5. Прагне до активного дослідження навколишнього світу.

6. Вихованець успішний у багатьох починаннях.

7. Має позитивну установку на творче виконання за­вдань.

8. Дитина наполеглива у своїх діях, нерідко набли­жена до самовпевненості.

9. Характеризується величезною допитливістю.

Негативні якості:

1. Чітко виражений егоцентризм.

2. Прагнення до товариства старших дітей та дорос­лих.

3. Гостра реакція на несправедливість,             

4. Нестримність почуттів та емоцій,  

5. Нечіткість у розмежуванні реальності та фантазії.

Останні п'ять ознак свідчать самі про себе: виховання дитини — справа дуже складна і серйозна. Критичний аналіз наукових праць та практичного досвіду дає змогу зробити висновок, що рутинне виховання, побудоване та традиційних прийомах, згубно впливає на обдаровану натуру, яка зазвичай сама заявляє про себе, ускладнюючи життя консервативних дорослих і змушуючи їх шукати нестандартні виховні підходи. Тому, опрацювавши літературу і врахувавши поради фахівців-психологів, використавши досвід роботи з цього питання я пропоную ознайомитися з  пам'ятками  «Що повинен знати педагог, який виховує обдаровану дитину?» та «Модель компетентності педагога, який працює з обдарованою дитиною», на основі яких  потрібно будувати  свою роботу з обдарованими дітьми .

Модель компетентності педагога, який працює з обдарованою дитиною

Мислити за шаблоном—найкращий засіб      

занапастити справу.

Д.Енрайг

1. Учитель не повинен постійно розхвалювати обдарованого учня за індивідуальні успіхи, краще заохотити його до спільних занять з іншими дітьми.

Пам'ятка

«Що повинен знати педагог,  який виховує обдаровану дитину?»

• У талановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість, посидючість, уміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність і незалежність у діяльності.

• Немотивований тиск та примус, нав'язування занять затримують прояви справжніх природних нахилів.

• Занадто рання спеціалізація та «професіоналізація» збіднюють особистість. Необхідно гармо­нійно розвивати сукупність тілесних, душевних і розумових сил, які становитимуть реальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти достойне місце в суспільстві.

• Талановитій дитині необхідно надавати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість у ' певних межах обговорювати з дорослими свої наміри. У результаті виробляється самоповага та здатність критично оцінювати свої здібності й дії.

• Інтенсивному розвитку природних задатків допомагають ознайомлення з різноманітною ді­яльністю, глибокі й помірно численні враження. Потрібні для творчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні з природою, яка пробуджує мислення, уяву, творчість.

Цікавий матеріал, який можна використати як доповнення до наведених вище порад учителям і батькам, містять сучасні дослідження, проведені відомим психологом А. Баркан із питань виховання обдарованої дитини:

1. Важливо не ігнорувати унікальності такої дитини, проте й не висловлювати надмірних за­хоплень її обдарованістю, не перетворювати життя дитини на інструмент задоволення батьківських амбіцій.

2. Природна допитливість обдарованих дітей е причиною безлічі запитань, якими вони «заму­чують» дорослих. Особливо складно з такими дітьми в школі. Їх намагаються порівняти з іншими, підігнати під зручний стандарт звичайного, слухняного учня. Ось чому так часто ті, кого в дитинстві називають «вундеркіндами», з віком стають звичайними прагматичними людьми, які нічого оригінального, нового не створюють, а їхні досягнення не відповідають рівню їхніх здібностей.

3. Необхідно створювати всі умови для розвитку таланту, але не нав'язувати дитині своїх за­хоплень та інтересів, не культивувати необхідності будь-що досягти неперевершених результатів, не перевантажувати, не змушувати постійно займатися улюбленою справою, бо це може відбити бажання цікавитися улюбленим заняттям, стати причиною неврозу або розвинути в дитині пихатість та претензійність.

4. Намагатися зменшити надмірну вразливість обдарованої дитини, вчити її гідно програвати і не сприймати невдачу як трагедію, володіти емоціями, робити все, щоб дитина не занижувала само­оцінки і водночас не виставляла на показ свою обдарованість.

5. Допомагати їй налагоджувати нормальні стосунки з дорослими і дітьми.

6. Якомога більше приділяти уваги її фізичній активності.

2. Учителю не слід надмірно вдаватися до навчання та виховання з елементами змагання. Обдарована дити­на частіше буде переможцем, що може викликати не­приязне ставлення інших дітей.

3. Не можна підкреслювати винятковість обдарова­ної дитини чи, навпаки, навмисно її принижувати, за­стосовувати сарказм.

4. Учителю варто пам'ятати, що обдаровані діти за­звичай негативно ставляться до чітко регламентованих повторюваних занять.

5. Методи, що сприяють ефективній роботі з обда­рованими дітьми:

• повага до прагнення учнів працювати самостійно;

• надання дитині свободи вибору щодо сфери реалі­зації своїх здібностей;

• індивідуальне застосування навчальної програми;

• заохочення учнів до роботи над власними проек­тами;

• жодного тиску на дітей, створення атмосфери роз­кутості;

• схвалення результатів діяльності в певній галузі для стимулювання бажання випробувати себе в цій чи інших галузях;

• підкреслення ролі індивідуальних відмінностей;

• надання допомоги і підтримки дітям, які мають власний погляд і внаслідок цього відчувають тиск з боку інших;

• найефективніше використання хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;

• поблажливість до можливого безладу;

• заохочення максимальної захопленості в спільній діяльності;

• постійне підтвердження того, що вчитель є одно­думцем учнів, а не супротивником. (Див. схему І)

6. Риси, якими має володіти вчитель, котрий працює з обдарованими дітьми:

• доброзичливість і чуйність;

• цілеспрямованість і наполегливість;

• розуміння психології здібних та обдарованих ді­тей;

• високий інтелектуальний рівень;

• широке коло інтересів;

• готовність до виконання найрізноманітніших обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей;

• жвавість, активність, почуття гумору;

• гнучкість і завжди постійна готовність перегляну­ти свої погляди;

• здатність до постійного самооновлення, сприйнят­тя нетрадиційних думок і поглядів, емоційна стабіль­ність і вміння переконувати.

Професійному вдосконаленню і творчій діяльності педагога сприяють такі чинники:

1. Інтерес до змісту діяльності.

2. Суб'єктивна привабливість спілкування з дітьми.

3. Високий рейтинг професіоналізму в структурі цінностей особистості.

4. Достатньо високий рівень самооцінювання й рі­вень домагань.                                   

5. Можливості для самореалізації.

6. Престиж педагогічної діяльності

7. Гідні умови праці.

8. Перспектива професійного зростання.

9. Позитивне стимулювання діяльності.

Поради вчителям обдарованих дітей

1. Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо обдарованих — вразливих і чутливих до всього, що стосується їхнього «Я».

2. Допомагайте здібним дітям виробити адекватну «Я» - концепцію й самооцінку, розвивайте в них емпатію.

3. Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду, взаємодіючи з людьми.

4. Дотримуйтесь порядку й дисципліни: обдаровані діти, як і всі інші, мають знати межу до­пустимої поведінки.

5. Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їхня праця була корисною.

6. У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод — це активізує їхню роботу.

7. Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного здобування знань.

8. Привчайте обдарованих дітей працювати разом — це допоможе їм адаптуватися до со­ціальних умов.

9. Заохочуйте дітей — це стимулює їх.

10. Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей.

Однією з форм роботи з творчо обдарованою молоддю є

                   Мала академія наук України (МАН).

     В умовах  сучасного освітнього процесу  підвищується  значення  науково-дослідницької  роботи.  Практичний  досвід  і спостереження  свідчать, що зацікавленість науково-дослідницькою  діяльністю формується  найкраще саме у школі і отримує  своє подальше  продовження  у вищих навчальних закладах.

Мала академія наук розвиває цілеспрямованість особистості,її особистості, її самостійність і творчу активність , дозволяє реалізувати дослідницькій підхід до пізнавальної діяльності.

Успіх дослідницької роботи знаходиться в прямій залежності від чіткості й ефективності організації діяльності учня, тому що саме організація діяльності учнів викликає найбільші труднощі й разом з тим забезпечує упорядкованість усіх дій.

     У підготовці до олімпіад, МАН ми повинні використати всі засоби гуртки, факультативи, години з науково-дослідницької роботи.

У РОБОТІ З ОБДАРОВАНИМИ УЧНЯМИ МАЮ ТАКІ ДОСЯГНЕННЯ:

Переможці районного етапу МАН

  2012 рік - Антоненко Вікторія - секція “Валеологія”

  2013 рік – Калюжний Олексій - секція “ Охорона природи”

                   Шекунова Ірина - секція “ Валеологія”

                   Москаленко Катерина – секція “Психологія”

    2014 рік -  Івченко Злата – секція ”Хімія”

                         Москаленко Катерина – секція “Психологія”

Переможці обласного етапу МАН

2013 рік   ДИПЛОМ  ІІІ СТУПЕНЯ

Шекунова Ірина – секція “Валеологія”

    Вважаю, що  для кращої підготовки наапередодні  виступу – захисту потрібно  б запланувати проведення Фестивалю  науки в рамках, якого будуть проводитися  ряд  заходів, зокрема:

-    виставки   учнівських рефератів  з базових  дисциплін;

-    конкурс науково-дослідницьких  робіт;

 -   створення        презентаційних     матеріалів ;   

Стосовно участі  в обласному  етапі  конкурсу-захисті  науково-дослідницьких робіт  МАН, то результати  дещо не стабільні.

Аналіз  участі в конкурсах показує, що   в останні  роки  настала «інтелектуальна криза»:   знизилася  активність  учнів   і рівень  їх   виступів  на конкурсах учнівських робіт.  Серед   причин   зниження  результативності  можна  виділити такі:

·        зменшення  загального контингенту  учнів по школах;

·        участь у зовнішньому  незалежному  оцінюванні;

·        відсутність пільг  для переможців та призерів ІІ  етапу  конкурсу  при вступі  до вищих навчальних закладів;

·        фінансові обмеження  у залученні  викладачів вузів  до роботи з обдарованими учнями;

·        зниження зацікавленості  батьків та учителів.

 Накреслили  шляхи  щодо піднесення престижу учнівської  наукової діяльності, зокрема:

-  проведення    у  гімназії  щорічного  Фестивалю  науки;

       - активна робота відділення «Хімії та біології», зокрема щомісячне проведення інтелектуальної гри «Найрозумніший учень класу», «Біознайка», участь у інтернет – турнірах з природничих дисциплін.

   Тобто, сьогодні бачимо  над чим  треба  працювати,  маємо конкретні завдання, бачимо перспективи,   виявляємо  наші невикористані резерви на шляху удосконалення науково-дослідницької діяльності школярів. Бо переконана, що МАН – це шлях до створення  кращих можливостей для самореалізації обдарованих  дітей,  формування  атмосфери   спілкування, культури спілкування.

       Вірю, що у майбутньому  їм знадобляться набуті  знання,  навички пошукової, дослідницької роботи  вміння  самостійно проводити  спостереження, працювати  з науковою літературою. 

   В своїй роботі я дотримуюсь думки видатного педагога К.Д. Ушинського: "Виховання не тільки повинно розвивати розум людини і дати їй певний обсяг відомостей, а й має запалити в ній жадобу до серйозної праці, без якої життя її не може бути ні гідним, ні щасливим" .

    Я пишаюся тим, що більшість моїх обдарованих учнів, з якими я працювала, обрали професії пов’язані з біологією  та хімією і навчаються у вищих навчальних закладах України.

Слукін Денис - НМУ ім..О.О. Богомольця.

Антоненко Вікторія - Національний фармацевтичний університет

Москаленко Катерина -  НМУ ім..О.О. Богомольця.

     Я вважаю, що необхідно виявити, збудити та розвинути в кожній дитині її здібності, а також надати можливість для подальшого пошуку та розвитку. Основна мета моєї діяльності - не стільки дати учню певний об’єм знань, скільки навчити здобувати їх самостійно, тобто озброїти дитину вміннями і навичками вчитися. Така  учнівська  діяльність має важливе значення   у становленні  майбутньої   наукової еліти України. 

 

НЕСТАНДАРТНИЙ УЧИТЕЛЬ

(тест)

Позначте знаком «+» якості, які Вам подобаються в учнів, а зна­ком «-» ті, що не подобаються.

1.     Дисциплінований.

2.     Організований.

3.     Вибивається із загального темпу.

4.     Ерудований.

5.     Дивно поводиться, незрозумілий.

6.     Уміє підтримати загальну справу.

7.     Вискакує на уроці з недоречними зауваженнями.

8.     Стабільно встигає (завжди добре вчиться).

9.  Зайнятий своїми справами (індивідуаліст).

10.Швидко, «на льоту» все сприймає.

11.Не вміє спілкуватися, конфліктний.

12.Охоче спілкується, приємний у спілкуванні.

13.Іноді тугодум, не може зрозуміти очевидного.

14.Ясно і зрозуміло для всіх висловлює свої думки.

15.         Не завжди бажає підкорятися більшості чи офіційному керівнику.

Яких «+» у Вас більше: на парних номерах чи непарних? Якщо на парних—вітаємо Вас — Ви «нестандартний учитель», які трап­ляються рідко.

УЧИТЕЛЬ Є ВИРІШАЛЬНИМ ФАКТОРОМ У СИСТЕМІ НАВЧАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

Учитель повинен:

1.     Бути доброзичливим, чуйним, поважати право іншого бути несхожим на нього.

2.     Знатися на психології обдарованих дітей, відчувати їхні по­треби та інтереси.

3.     Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4.     Мати широке коло інтересів і вмінь.

5.     Мати почуття гумору (але без схильності до сарказму).

6.     Мати живий та активний характер.

7.     Виявляти гнучкість, бути готовим переглянути свої погляди і постійно самовдосконалюватися.

8.     Мати творчий (бажано нетрадиційний) світогляд.

9.     Мати достатньо високу самооцінку, позитивну «Я —концеп­цію».

10.Бути емоційно стабільним, бо співпраця з обдарованою дити­ною потребує величезних емоційних витрат, а це—велике наванта­ження.

11.Уміти індивідуалізувати навчання.

12.Уміти модифікувати навчальні програми.

13.Бути готовим до виконання найрізноманітніших додаткових обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей.